26 червня 2025 року у Києві відкрився Uwines Bar. На тому самому місці, у тому самому напівпідвальному приміщенні, де зовсім недавно розташовувався другий Like a local's wine bar. Що характерно: власник той самий — Сергій Клімов.

Один з трьох партнерів, хто володів мережею київських барів локального вина (на піку було їх три!) Насправді ресторанний бізнес непростий і дуже ризиковий, статистика свідчить, що близько 90% закладів громадського харчування закриваються протягом першого року. Перший бар пропрацював три роки, то це — успіх. Важкі часи, як і в багатьох закладах харчування, почалися в епідемію ковіду, а влітку 22-го року, з початком «повномасштабки», мережа припинила існування. Тим більш дивно й цікаво, що новий бар українського вина, та ще й під час великої війни, перезапустив власник, який «на ці граблі» вже наступив.

Через зайнятість я не потрапив на свято відкриття, тож очікував на якийсь суттєвий інформаційний привід. Дегустації відбуваються тут часто, але потрібно співпадіння кількох факторів. І от настала майже середина осені, а вже з цим подій прогнозується справді багато.

По-перше, вже в найближчі вихідні відбудеться XXII Kyiv Food&Wine Festival. По-друге, в жовтні настає час збирати врожай для «Вина київських вулиць». По-третє, 4 жовтня виповнилося 100 днів Uwines Bar. По-четверте, на 10 жовтня був запланований творчий вечір з Оксаною і Олегом Левченками та їх бальзамом Ruta. І, врешті-решт, це була п’ятниця, кінець робочого тижня. Тож візит до бару мав відбутися обов’язково.

І тому не завадило навіть одне з найпотужніших бомбардувань столиці, що відбулося в ніч з 9 на 10 жовтня. Чи випадково, чи сплановано, але рівно три роки тому відбувся перший спланований удар по енергосистемі України. От і цього разу майже весь Лівий берег та багато ділянок Правого берегу позбулися електрики, а часом і води. Зникло світло і в барі, буквально за кілька хвилин до мого візиту, але за півтори години повернулося. Цей час працювали романтично — при свічках.

Нашу бесіду, як і присвячену ще першому бару українського вина  — Like a local's wine bar — що відбулася наприкінці квітня 2017 року, я подаю у вигляді тез, аби компактно та зрозуміло подати інформацію.

Uwines Bar

Люди продовжують пити українські вина з задоволенням.  Більше і більше відвідувачів вже проходять з бажанням спробувати щось нове, бо вони вже дещо спробували. Є також гості, які взагалі нічого не бачили і не знають.  І для нас це велика ділянка для роботи. З фан-клубу Like a local's wine bar людей небагато. Більшість — нові. З тенденцій: більше п'ють петнатів, більше цікавляться місцевими сортами винограду.

Дегустації  — один із найбільш простих способів привести сюди людей. На дегустації приходять гості, яким цікаво. І тут зустрічають виноробів та амбасадорів українських вин. А далі ці люди стають ніби місіонерами, несуть своє знання в свої маси. І розповсюджують.

За час нашої відсутності в цьому приміщенні планували відкрити ресторан мексиканської їжі, але не вийшло, потім тут працювала піцерія, далі був магазин «Сирне королівство». І після того заїхали ми.

Чому знову запустив бар? Я також задаю собі це питання. Я думаю, що відповідь десь глибше всередині в мене. Вже під час «повномасштабки» кожного разу, коли розповідав комусь саме про бари і про своє бачення розвитку барної культури з українськими винами, багато людей казало, що я ніби загораюся.  І я запитав себе, чи хочеться мені дійсно йти сюди, чи я готовий брати ці ризики, тому що ризики доволі великі. І я вирішив, що так. І це стало частиною моєї якоїсь терапії, або якимось новим викликом до себе.

Меню будемо змінювати: додаємо основні страви і саме в такої української кухні, тої традиційної, яку ми знаємо з дитинства. З’явилася повноцінна кухня, додалася ще одна зала.

Brave Wine

Це був фестиваль того важкого періоду, коли люди сильно боялися. І для них було дуже важливе відчуття захисту.  Тому ми робили його в укритті (прим. ред. — у приміщеннях історичних будівель заводу «Арсенал»: підземній — у нічному клубі Arsenal XXII, та надземних кафе і ресторанах. Ці споруди є частинами фортифікацій XIX сторіччя, тому в них досить безпечно перебувати навіть під час бомбардування).

Це була єдина можливість тоді зробити фестиваль. Ми взагалі зробили перший великий фестиваль в Києві після початку «повномасштабки».  Для мене він був як окрема частина Kyiv Food&Wine Festival, яка стала такою умовно-воєнною.

Можливо, ми продовжимо його як подорожуючий фестиваль, по світу. Як фестиваль, який представляє українське вино.

Kyiv Food&Wine Festival

Двадцять другий фестиваль, рівно одинадцять років. Я проводив його на різних етапах свого життя. Я розумію, що найважливіше — це дисципліна і системність. Не всі фестивалі були успішними, звісно. Можна отримати збитки. Але це нормальна історія.

«Фуд ін вайн» — це велика платформа для обміну знаннями, враженнями, досвідом.

Вино київських вулиць

Я дуже хочу його зробити, і це така сама історія з системністю і традицією якоюсь, з сталістю традиції. Але робити просто, що попало, я не хочу. Винороб (Микола Касьяненко) зараз за кордоном. Є ще один чи навіть два... Але  поки що не зрозуміло. Вони всі в межах київської області.

Інший аспект: в цьому сезоні багато дощів, тож виноград погано дозріває, і це характерно для всієї країни.

На Kyiv Food&Wine Festival я хочу встановити ятку від Uwines bar. Серед іншого продаватимемо «Вино київських вулиць». Як завжди, кошти передаватимуться армії. За даток від 10 тисяч гривень ви отримуєте будь-яку пляшку. Вони підписані, їх всього було сто. За найбільший внесок буде приватна дегустація в Uwines bar від мене.

Wines of Ukraine

Це парасольковий бренд Асоціації крафтових виноробів України для промоції українських вин за кордоном. Ми не використовуємо гроші, які збирає Асоціація. По-перше, нам вдавалося кілька разів залучити невеликі гаранти для цього. По-друге, винороби самі брали участь фінансово.

Uwines екосистема

Uwines — це Ukrainian Wines. Він почався в 2017 році як портал про українське вино. Далі я створив карткову гру «Uwines Амбасадори», де учасники дізнаються більше про українське вино. Тепер хочу створити екосистему, до якої входитимуть фестиваль, бар, додаткові проекти, винний клуб, винні тури, книги, підкасти і т.д. І люди з одного проекту будуть перетікати в інший. Вони ставатимуть амбасадорами українського вина. Це те, чого нам не вистачає насправді.

Фоторепортаж можна переглянути в альбомах соціальної мережі Facebook та сервісу Google фото.

Текст та фото — Олександр Зубко