четверг, 6 февраля 2020 г.

Влад Чопак, Закарпаття

Історії малих виноробів, частина II.


Вісім тисяч років людство пило вино, й не мало гадки про сульфіти, ЧКД, ферменти, ензими, й кислоти. Останні ж півсторіччя без них не обходиться жодна промислова винарня. Науковий підхід та Wine spectator докорінно змінили стандарти, й нині робити вино «без нічого» можуть дозволити собі лише сільські діди та адепти біодинаміки, й головним чином — для себе. Закладати ж по кілька тон вина без жодних домішок — хіба що з мінімумом сірки, — довіряючи ферментацію природі, може тільки справжній відчайдух. Адже таке вино буде відрізнятись рік від року, потребує більше часу для стабілізації — а це «заморожені кошти». Крім того, є ризик втратити весь вінтаж через «не ті» дріжджі. Попри все це ми маємо таких виноробів! Розповідь саме про одного з таких.
«Я працюю з дикими дріжджами — просто ставлю трохи подрібненого винограду (кілька літрів) в тепле місце, за день-два воно забродить, і якщо запах гарний, значить домінують гарні дріжджі, і я виливаю це в загальне сусло».
Влад заклав виноградник з партнерами у 2013-му, на схилах в околицях села Середнє, що на трасі Київ-Чоп. «Якщо я чимось займаюсь, то занурююсь в це з головою й роблю досконально», — такий Владів підхід. Лише на підготовку ґрунту, посадку й шпалери пішло близько 25000€ на гектар, не враховуючи будівництва цеху, погреба, дорогого сучасного обладнання. Інвестиції у вино повертаються не скоро — тільки першого урожаю чекати три роки, постійно працюючи. На якомусь етапі ресурси скінчились, партнери не витримали, Влад лишився сам, та справи не покинув.
«Якщо вино здається невдалим — можливо просто ще не його час. Залиш його на кілька місяців, чи на рік, і воно зміниться саме. Ми якось ледь не вилили тону вина, що здавалось поганим. Через рік воно стало одним з найуспішніших наших вин, й хітом продажів».
Тут ростуть традиційні для Закарпаття й Угорщини  білі сорти: Мускат, Липовина, Фурмінт, і міжнародний Каберне Совіньон. Виноробної справи він навчався на органічних виноробнях Словаччини, а у 2019-му його вина отримали відзнаки на конкурсах цієї країни.
«На відміну від однорічних культур, виноград розвивається в часі, і зміни на лозах є результатом вашої співпраці. Це тривалі стосунки, де наслідки своїх дій спостерігаєш роками». 
Спілкуючись з Владом розумієш, чому його вина такі особливі — ця людина просто не може робити абияк, і його філософія проявляється в кожній краплі його вина. 
«Вийшло як у Кастанеди — спрацювала сила наміру, — каже Влад, — вино Chopak знайшло шанувальників, і справи потроху налагоджуються»... «Якби я розпочав бізнес лише заради грошей, я б не витримав. Має бути глибша ідея». 

До слова, цей виноградник оточений лісом, поруч є де заночувати — ідеальне місце для енотуристів, а «зелені» туристи можуть попрацювати на винограднику. Крім цього, в сусідньому селі розташований колись знаний винзавод «Леанка» з знаменитими печерами-льохами часів середньовіччя й мадярських царів. І до Ужгорода 20 км.

Село Середнє Ужгородського району Закарпатської області, березень – квітень 2019 року.

Текст та фото — Арсен Федосенко.

Більше фотографій є в альбомах соціальної мережі Facebook та сервіса Google фото. 



Комментариев нет: