воскресенье, 5 июля 2020 г.

День виноградаря та винороба — не кажи «гоп»

Або «чув дзвін, та не знає, де він».


Вже кілька днів новинні стрічки заповнені повідомленнями, що в Україні Президентом призначено нове свято: День виноградаря та винороба. Відповідно, виноградарі та винороби вже кілька днів радісно стрибають, цілуються, та, природно, безперервно п’ють вино. І не помічають очевидних речей: перше — відсутність першоджерел, їм достатньо коротеньких повідомлень числених сміттєайтів; друге — подібна історія вже відбувалася. Причому щонайменше — двічі. У 2018 році. 

Тож найбільш обережні електронні газети написали «свято може з’явитися». Але одна з головніших українських інформаційних агенцій — УНІАНтвердо переконана. Два з половиною роки тому такої ж позиції притримувався і державний велетень — «Укрінформ». А що ми маємо насправді?

Найбільш часто посилаються на заяву народного депутата Олексія Гончаренка, яку він зробив у своєму «Телеграм-каналі» 1 липня. А чи є якісь повноцінні документи, колег-журналістів не обходить. Є друге, значно авторитетніше джерело — генеральний директор корпорації «Укрвинпром» Володимир Кучеренко. Він у своїй Facebook-хроніці 2 липня написав наступне: «Кабінетом Міністрів України врешті решт прийнято рішення щодо святкування кожну другу неділю листопада загальнонаціонального свята виноградарів і виноробів і схвалено відповідний проект Указу Президента „Про День Виноградаря і Винороба“». Тобто існує лише проект указу від Кабіміну Президентові. В одному з коментарів пан Володимир стверджує, що проект «…був розглянутий, схвалений; разом із матеріалами до нього листом Кабінету Міністрів надіслано вчора Президентові України (підписано Прем'єр-міністром України). Супроводжуємо і тримаємо на контролі». Але серед підписаних указів Президента станом на 3 липня такого нема.

Багато, перепрошую, «інформаційних ресурсів» радо публікують скріншот сторінки відповідного указу, чомусь не помічаючи, що на ньому нема ані підпису, ані дати. Взяти його можна як з телеграм-посту депутата Гончаренка, так і з сайту Кабміну, де серед проектів актів законодавства, що розглядалися на засіданні 1 липня цей документ є, пунктом 2.1. Внизу web-сторінки є посилання, за яким можна завантажити у pdf-форматі сам текст проекту Указу та пояснювальну записку до нього. В останній, у пункті 5, сказано, що «проект Указу розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку економіки…» Нема його там. Але він є на сайті Федерації професійних спілок України. З двома підписами міністра Ігоря Петрашко. Тобто знайти та вивчити документи можливо. При бажанні.

Чому цього не роблять колеги я, загалом, розумію: вони відробляють кількість, а не якість. Треба швидше за всіх, або хоча б не дуже пізно, вхопити, опублікувати і шукати новий матеріал. Розумію, але не поділяю такий підхід. Але чому до істини не докопується найбільш зацікавлена сторона — власне виноградарі та винороби? Тим більше, що ситуація повторюється: точно такий проект вже був розглянутий і схвалений у Кабміні 25 січня 2018 року, на нього і посилався тоді «Укрінформ». А 12 вересня того самого року в Парламенті з’явився «Проект Постанови про День виноградаря, винороба та українського вина», №9077. Нормально опрацьовувся комітетами, але майже через рік, 29 серпня 2019 року, був відкликаний. До речі, там пропонувалася перша неділя листопада.

Нє, слава богу, якщо теперішній Президент указ підпише. Але чомусь попередній таке свято не ввів. Хоча, дай боже за те йому здоров’я, спрощену процедуру ліцензування підтримав. Та і діючий поправки до закону про землю майже місяць підписував. Тож звідки така впевненість, панове винороби та виноградарі? Чи мало дурили нас досі політики та державні діячі? А хіба мало дурять нас і мас-медіа?

Також нагадаю, що «Нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні». (Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності»). Тобто коли Президент підпише указ про свято, запрацює він не відразу.

От правове невігластво — справді велика наша проблема. Але і вона випливає з більш значущої — з небажання докопуватися до істини. Бо, по-перше, це непросто, а по-друге, зазвичай істина не відповідає сподіванням людини. Простіше жити з тим, у що віриш, ніж що можна взнати. От і виходить часто як в тому анекдоті: не в шахи, а в карти, не «Бентлі», а «Запорожець», і не виграв, а програв.

В результаті багато людей навіть на вулиці, наодинці, або у власному авто не знімають маску, хоча цим собі шкодять капітально, особливо в час цвітіння, бо ж пилок налипає, і людина дихає вже ним. Тому продавці та офіціанти працюють у рукавичках, чим створюють, особливо в жарку погоду, ідеальне середовище для розмноження бактерій. Київським ресторанам чомусь не можна працювати після 22-ої. Мабуть, тому що саме в цей час вірус стає більш небезпечним? Послідовність можна продовжувати. Але яка країна, такі й начальники: якщо більшість не хоче думати, то не будуть думати і вони.

Та і це не вся халепа. Мені досі не зрозуміло: чому ми досі чекаємо дозволу на право бути собою? Де ота «самостійність та незалежність»? Потрібне свято — святкуйте. Вже п’ять виноробних форумів відбулося, можна було ще на першому винести постанову: ми всі, що тут зібралися, та ті, хто нас підтримує, святкуємо День виноградаря та винороба. Чи у другу неділю листопада, чи у першу — не важливо. Аби одночасно. І тоді держава, щоб хоч якось цей процес контролювати, змушена була б його очолити. Навіть якби вирішила зсунути дату. От мало хто помічає, що в Україні вже майже склалася традиція свята молодого вина. Не божолє, цей термін вживається лише в половині дегустацій. Бо, по-перше, не лише в однойменній французькій області виробляють та продають молоде вино, а по-друге, такий товар вже є і в українських виноробів. І вони його все частіше пропонують на тематичних дегустаціях у відповідні дні — починаючи з третього четверга листопада.

Панове, робіть висновки. Це саме той випадок, коли щось залежить лише від вас. Найперше — ясність думки.

Комментариев нет: